Виховні заходи

Тематична лінійка  ДО ДНЯ ГІДНОСТІ ТА

                  СВОБОДИ

 21 листопада – День Гідності та  Свободи

Вступне слово учителя

-

Президент України Петро Порошенко підписав укази про щорічне відзначення 21 листопада Дня Гідності та Свободи .
21 листопада 2013 року уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію Україна - ЄС (підписання мало відбутися 28-29  листопада на саміті Східного партнерства у Вільнюсі). Пізно ввечері на знак протесту проти такого рішення уряду на майдані Незалежності в Києві почали збиратися люди.  Народний  протест розвинувся в національну революцію .
Революцію було названо Євромайданом, але цей термін передавав її суть тільки до ночі з 30 листопада на 1 грудня, коли за наказом  тодішньої влади протестувальників розганяв спеціальний  підрозділ «Беркут». З цієї ночі Майдан  перетворився на Єврореволюцію — боротьбу за людську та національну гідність громадян України.

Дуже вдало сказано, що, шукаючи Європу, ми знайшли Україну.

 Символ Революції гідності – прапор України, духовний помічник – національний гімн.

Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у  самих громадянах України, у нашій свідомості.  «Україна – це територія гідності і свободи.

В – Минуло три роки  із того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось неординарною подією, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості  людини, виміром людськості та гідності.

В -Гідність  за визначенням,  – це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність усякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе, і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості.

В- Поняття гідності вживається в законодавствах багатьох країн та в міжнародному праві, зокрема, у Цивільному кодексі: гідність визнано особистим немайновим благом, 201-ша стаття; задекларовано право на повагу і недоторканність "гідності та честі" фізичних осіб, пункти 1,2 297-ї статті; зафіксовано право фізичних осіб звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі, третій пункт 297-ї статті; приниження "честі та гідності фізичної особи" визнано моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню, 23-тя стаття.

В - Революція 2013-2014 років, на моє переконання, це не протистояння Заходу й Сходу, не протистояння України й Росйської Федерації – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає.

Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

В- Ми бачимо матерів, жінок,  які відпускають своїх чоловіків на захист України. Ми бачимо жінок, які воюють. Ми бачимо волонтерів, які , завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу створили армію України, якої уже майже не було. Ми бачимо робітників заводів, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння. Ми бачимо наших учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ. Ми теж своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження , відвойовування миру.

Але я не побачиш гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: "А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?"

В -Я бачив гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.

Але я не бачив гідності в тих представниках "правоохоронних" органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

В -Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев'яними щитами, захищали барикади на Інститутській, Європейській, Прорізній.

І я не бачив гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів США, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

В -Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі. Я бачив гідність українського офіцера, котрий беззбройний ішов на озброєних окупантів.

В -Я бачив гідність журналістів і операторів на Майдані,

Я бачив гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби в своїх мечетях, я бачив гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

В- Що є негідно?  Негідно – роздягати людину на морозі.  Негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати.  Негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають. Негідно – зневажати народ, частиною якого є ти. Подумай проце.

Україна заплатила і продовжує платити  надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти .  

В  Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно опліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

В  Вони кулі ловили палкими серцями,

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняли автівки та потяги тілом,

Вголос думку народу сказати посміли!!!

В Слава нашим героям – небесної сотні!

Слава тим, хто країну з пітьми та безодні

Своїм прикладом зрушив у напрямку світла,

Шанс для здійснення мрій надав заповітних!

В Українці, прошу вас, не дайте зламати

Свою гідність і честь, не дайте топтати

Своє прагнення жити достойно в державі,

В пам’ять тих, хто загинув. Вічна їм слава!

Хвилина мовчання

В Для чого люди вийшли на майдан? 
Що їхні сонні душі розбудило?
Розвіявся густий-густий туман,
Що прикривав всю правду так грайливо…

В Для чого мерзнем, нащо стоїмо?
Бо хочем Україну ми підняти!
ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо
Бо вона гідна статус такий мати.

В У всіх містах великих і малих,
У всіх куточках неньки України
Всі люди, всі від юних до старих
Пророчать позитивні й стрімкі зміни.

В Тож не сидіть тихенько в стороні,
Не будьте ви до цих подій байдужі!
Бо знайте, ви сьогодні не одні! 
А разом ми нестримні й справді дужі!

В Говори про свою любов до неньки, 
Говори, не мовчи, кажи хоч щось.
Вставай, не сиди, ти уже не маленький.
Не йди за кимось, не слухай когось. 

В Час прийшов, прокидайтесь, люди!
Досить ховатись! Досить терпіти!
Народ вже вийшов, народ вже усюди.
Ти ж українець! Щось маєш робити!

В Встань! Ти ж донька, а ти син Батьківщини!
Досить чекати хорошої долі, 
Досить дивитись на нашу ганьбу,
Ми ж хотіли добитися волі,
Так давайте почнемо свою боротьбу!

В Майорів Майдан мільйонами вогнів,
Запал принісши у серця людей.
Ми разом. Поруч. Ти тут не один.
З тобою поруч тисячі плечей,

В І ще мільйон очей горять твоїм завзяттям.
Ми – українці. Діти Кобзаря.

Ми сестри й браття.
Наш дух не розтоптати просто так, 
І наш народ не встане на коліна.
Бо перемога завжди з нами поруч йшла,
І йтиме, поки ми єдині, 
І поки майоріє прапор наш, і гімн лунає з вуст дитини.

Звучить гімн

В Ми не здамося, йтиме боротьба,
А ти, на всіх життєвих й світових кордонах,
Ніколи не здавайся, й пам’ятай :
Що там, де серце є твоє , ти завжди вдома.